Психологічний супровід
Нормативно-правове забезпечення
Лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480 "Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству"
Наказ МОН від 02.03.2017 № 334 "Про унормування діяльності психологічної служби системи освіти"
https://docs.google.com/document/d/1jjQzAxFTFXdzVBaYu5OxcpqMz9gxhmtz_IsEJDisfnM/edit?usp=sharing
Посада – психолог центру професійного розвитку педагогічних працівників
Основними суб’єктами («клієнтами») психолога є педагогічні працівники:
- керівники закладів освіти міста;
- вихователі-методисти;
- педагоги;
- педагоги–організатори;
- вихователі;
- асистенти вчителя;
- практичні психологи;
- соціальні педагоги.
Основними об’єктами є:
- Освітнє середовище закладу освіти.
- Педагогічний колектив.
- Фахове методичне об’єднання.
- Особистість професіонала (адаптація молодого педагога до школи (входження в професію), кризові періоди, професійне вигорання, тощо)
Основні етичні принципи:
ДОБРОВІЛЬНІСТЬ
КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ
БЕЗОЦІННІСТЬ
НЕУПЕРЕДЖЕНІСТЬ
Психологічна підтримка – система соціально-психологічних, психолого-педагогічних способів і методів допомоги особі (чи групі осіб) з метою оптимізації її психоемоційного стану в процесі професійної діяльності, спрямування зусиль особи на реалізацію власної професійної кар’єри. Психологічна підтримка здійснюється шляхом оптимізації психоемоційного стану людини як наслідок повного вирішення або зниження актуальності психологічних проблем, що перешкоджають соціально–професійній самореалізації на кожному з етапів кар’єрного циклу окремого спеціаліста, педагогічних колективів, формальних і неформальних об’єднань.
Основні напрямки психологічної підтримки:
Психологічна профілактика- сприяння повноцінному психічному розвитку особистості, малих груп і колективів, попередження можливих особистісних і міжособистісних проблем неблагополуччя і соціально-психологічних конфліктів, включаючи вироблення рекомендацій по поліпшенню соціально-психологічних умов самореалізації особистості, малих груп і колективів.
Три рівні психопрофілактики:
Первинна – система заходів спрямована на попередження можливих негативних проявів та розвиток саногенного потенціалу особистості («зона відносного благополуччя»)
Саногенний означає такий, що сприяє оздоровленню.
Вторинна - своєчасне виявлення осіб «групи ризику» та робота з їх актуальними психологічними проблемами.
Третинна – робота з окремими особами з яскраво вираженою проблематикою («особливий статус»).
Психологічне консультування – надання допомоги особистості в її самопізнанні адекватній самооцінці та адаптації до реальних життєвих умов, формування ціннісно-мотиваційної сфери, подолання кризових ситуацій і досягнення емоційної стійкості, що сприяють безперервному особистісному росту і саморозвитку.
Психологічна корекція – активний психолого-педагогічний вплив, спрямований на усунення відхилень у психічному та особистісному розвитку, та гармонізації особистості і міжособистісних відносин.
Основні індивідуальні та групові методи психологічної підтримки:
- Психологічна просвіта
- Психологічна консультація
- Психологічна діагностика
- Психологічний тренінг
- Психологічне розвантаження
- Психологічна супервізія
Психологічна підтримка в складних ситуаціях професійної діяльності:
1. Професійний стрес («адаптаційний синдром», «атестаційний синдром», «синдром хронічної втоми», «синдром емоційного вигорання», «синдром відставки»).
2. Педагогічний конфлікт.
3. Професійна та/ або вікова криза.
4. Психологічне насильство («мобінг»).
5. Професійна деформація (надмірна і тотальна «педагогічність»).
ОНЛАЙН-РЕСУРСИ
ОНЛАЙН-РЕСУРСИ ЩОДО ПІДТРИМКИ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІНИКА В ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЯ
֍ Онлайн-курс «Протидія та попередження булінгу (цькуванню) в закладах освіти»
Навчальний курс для директорів шкіл та педагогів, в якому можна отримати поради щодо організації системної роботи у закладі з попередження булінгу, як правильно педагогам реагувати на прояви булінгу, які інструменти застосувати.
֍ Онлайн-курс «Недискримінаційний підхід у навчанні»
Навчальний курс для керівників шкіл, вчителів початкових класів, який познайомить практичними порадами як скласти план дій для протидії булінгу, як створити школу, дружню до кожної дитини.
֍ Електронний курс від ГО «Ла Страда – Україна» «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе».
Рекомендовано як учням середніх та старших класів, так і педагогічним працівникам. Передбачено отримання сертифіката.
САЙТИ
֍ Створення культури емпатії в українському суспільстві
֍ «Дитячий психолог» сайт для батьків та дитячих психологів
֍ Безкоштовна онлайн-консультація вчителів
֍ Особливості роботи шкільного психолога з педагогами та керівництвом
СТАТТІ
֍ 5 історій про те, як батьки психологічно травмують дітей
֍ Як встановлювати правила, яких би діти дотримувалися
֍ Картки почуттів та потреб для практики ненасильницької комунікації
֍ Світлана Ройз: непопулярно про мотивацію. Чому дитина не вчиться
֍ Зауваження чи образа особистості? Дещо про права учнів
֍ Як будуються відносини між учнями, школою та батьками в НУШ
֍ “Біла ворона”: як особистості вижити у колективі
֍Негативний бік позитивного мислення
֍ Окрема думка: ТОП-10 українських виступів на TED
֍ Приватні школи як можливість самореалізації дитини
֍ Підтримка психічного здоров’я дитини в умовах пандемії
֍ Чотири гри-енерджайзери для молодшої школи
֍ Три гри-енерджайзери для середньої школи
֍ Елементарно про тренінгові вправи
֍ 11 ефективних способів допомогти дитині повірити в себе
 | Діти задоволені навчанням, коли отримують досвід виконання посильних завдань |
Шість способів допомогти дитині полюбити навчання
Як зробити навчальний процес більш радісним і позитивним для дітей? Щоб знайти відповідь, варто сформулювати питання трохи по-іншому: як допомогти дітям отримувати від навчання радість і позитивні емоції? Подивімося правді в очі: багато хто з дітей сьогодні не любить учитися. Чому так відбувається?
Справа не лише в українських школах чи навчальних програмах. Відомий американський когнітивний психолог Деніел Віллінґем стверджує, що подібна проблема є в багатьох країнах світу. Їй присвячена книга вченого «Чому діти не люблять школу?», видана в 2009 році.
Деніел Віллінґем стверджує, що діти мають задоволення від навчання, коли вони отримують досвід вирішення посильних навчальних завдань (наприклад аналізу художніх творів або розв’язання задач з математики). Учений доходить висновку: аби дитина полюбила вчитися, недостатньо зробити навчання веселим або, принаймні, не нудним. Тут задіяні когнітивні процеси, не пов'язані безпосередньо з радістю чи задоволенням.
Розгляньмо докладніше основні думки, викладені в книзі.
Чому діти не люблять школу?
Кожен учитель знає: існує безліч причин, через які діти можуть любити чи не любити школу. Наприклад, одні діти полюбляють ходити до школи, бо мають у класі багатьох друзів, а інші не люблять, бо з них глузують шкільні хулігани. Однак з погляду когнітивної психології важливим фактором задоволення від навчання є те, чи має дитина в школі постійну можливість виконувати завдання і чи захоплена вона цим процесом. Як же вчителі можуть забезпечити це дитині?
Переконайтеся, що ви ставите дітям посильні завдання
Під завданням у цьому випадку мають на увазі не тільки математичні задачі чи запитання, які ви ставите класу. Маємо на увазі будь-яку пізнавальну роботу, пов'язану з пошуком відповіді на проблемне питання. Це може бути аналіз вірша або написання твору на будь-яку тему.
Зрозуміло, на пізнавальній роботі будується весь процес навчання, адже кожен учитель хоче, щоб його учні навчилися думати. Але, якщо ретельно не добирати матеріал, урок може перетворитися на суцільне пояснення вчителя. Учні в такому випадку не мають можливості виконувати завдання.
Переглядайте плани уроків, звертайте увагу на те, щоб приділяти достатньо часу пізнавальній роботі школярів. Як часто учні виконують завдання? Чи чергуються завдання з поясненнями? Чи передбачаєте ви ситуації, коли учні не розуміють завдання або просто намагаються вгадати правильну відповідь? Звертайте на все це увагу, коли плануєте уроки.
Прийміть той факт, що пізнавальні можливості учнів обмежені
Коли ви плануєте завдання для учнів, пам'ятайте, що їхні пізнавальні можливості не безмежні. Наприклад, якщо ви розповідаєте дітям про якусь історичну подію (про яку вони, ймовірно, чули) і ставите їм запитання, переконайтеся, що вони мають базові знання з цього питання. Інакше діти вважатимуть цю тему нудною. Якщо їм бракує базових знань, відкладіть вивчення цієї теми на більш пізній час.
Не менш важливо розуміти, що дитяча пам'ять теж обмежена. Дитина може утримувати в пам'яті обмежену кількість інформації. Пам'ять може перевантажуватися через складні інструкції, велику кількість не пов'язаних між собою фактів, довгі логічні ланцюжки або застосування щойно вивчених складних концепцій до нового матеріалу.
Якщо ви розумієте, що перевантажує пам'ять учнів, виправити цю проблему просто. Пояснюйте матеріал у повільному темпі й використовуйте допоміжні інструменти, наприклад, записуйте частину матеріалу на дошці.
Пояснюйте завдання, які ви ставите перед учнями
Як зробити навчальні завдання цікавими для дітей? Найпоширеніший спосіб – зробити їх актуальними. Це дійсно буває виправдано, але не весь матеріал шкільної програми можна зробити актуальним для учнів. Уявіть, що одні діти в класі люблять грати в футбол, інші колекціонують картки із супергероями, треті грають на фортепіано, четверті захоплені танцями... Дуже складно дібрати матеріал, який буде актуальний для всіх. Якщо ви згадаєте на уроці ім'я популярного співака, це викличе хвилинне пожвавлення в класі, та не більше. Справжній інтерес до матеріалу виникає, коли ми бачимо завдання, яке, як ми вважаємо, можемо виконати.
Але якими мають бути запитання, щоб діти хотіли знайти відповіді на них? Учителі звикли розглядати шкільну програму як набір знань у різних сферах. Вони хочуть, щоб учні знали закони фізики, дати та причини історичних подій тощо. Іноді здається, що вчителі настільки прагнуть отримати відповіді, що не приділяють достатньо часу роз'ясненню запитань. Однак з погляду когнітивної психології, саме запитання здатні викликати інтерес до навчання. Готові відповіді не приносять ніякої користі.
Плануючи урок, учителі зазвичай починають зі знань, що їх учні повинні засвоїти до кінця уроку. Після цього подумайте, яким може бути ключове питання до цієї теми. Як сформулювати це питання, щоб воно було не дуже складним для учнів і викликало в них інтерес?
Коли варто спантеличити учнів?
Учителі часто намагаються зацікавлювати учнів за допомогою питань, наочної демонстрації або незвичайного факту. У кожному з таких випадків учитель ставить перед собою мету спантеличити учнів і тим самим викликати в них цікавість. Це, звісно, приносить користь. Але такий прийом можна використовувати не тільки на початку уроку, але й після того, як ви розглянули основні поняття.
Наприклад, учителі часто демонструють у молодших класах такий експеримент: кладуть палаючий аркуш паперу в пляшку з широким горлом, а варене яйце – зверху на горлечко пляшки. Як папір згорить, яйце затягне всередину пляшки. Якщо учні не знають фізичних законів, які лежать в основі цього досліду, вони здивуються. Але таке здивування буде короткочасним і не викличе в них інтересу до фізичних законів.
Учитель може також провести цей експеримент після пояснення, що тепле повітря розширюється, а холодне стискається, і таким чином утворюється вакуум.
Якщо демонстрація спантеличить дитину до того, як вона отримає пояснення, то впродовж уроку вона матиме задоволення від виконання завдання. Тому урок варто починати саме з експерименту.
Змінюйте темп уроку
Упродовж уроку увага учнів розсіюється – це неминуче. Це відбувається й тоді, коли вчитель спантеличує дітей експериментом або несподіваним фактом. Але хороша новина в тому, що увагу дітей можна повернути назад. Дітей залучають будь-які зміни в класі. Наприклад, якщо за вікном почнеться якийсь шум, усі учні обернуться до вікна. Тому для того, щоб повернути увагу класу, потрібно змінити тему, використати новий вид діяльності або змінити темп уроку. Плануйте такі зміни темпу і стежте за увагою учнів, щоб зрозуміти, коли вам потрібно щось поміняти.
Записуйте свої досягнення
Розв’язання задач приносить учням задоволення від навчання. При цьому завдання має бути досить простим, щоб бути до снаги учням, і досить складним, щоб вони докладали певних розумових зусиль для пошуку відповіді. Знайти таку золоту середину буває непросто. Найкращий помічник у цій справі – досвід: продовжуйте застосовувати те, що працює, і позбавляйтеся від усього, що не приносить результатів. Однак ви навряд чи зможете згадати, наскільки добре спрацював той чи інший прийом на уроці, рік потому. Тому краще записувати свої вдалі педагогічні прийоми. Байдуже, у якій формі робити записи, головне – зробити це звичкою.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ
1. Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»
2. Наказ МОН № 1646 від 28.12.2019 року «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»
3. Лист МОН України від 11.02.2020 № 1/9-80 щодо затвердження наказу Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646
4. Лист МОН України від 29.01.2019 № 1/11-881 Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»
5. Лист МОН України від 29.12.2018 № 1/9-790 «Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу»
6. Лист МОН України від 18.05.2018 № 1/11-5480 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству»
7. Лист МОН України від 28.12.2016 № 1/9-680 «Щодо захисту дітей від усіх форм насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження»
Міністерство цифрової трансформації у партнерстві з ЮНІСЕФ розробило освітній серіал про кібербулінг для підлітків.
Завдяки цьому партнерському курсу підлітки дізнаються про причини та потенційні наслідки кібербулінгу і навчаться протистояти хейту та тролінгу, образливим коментарям, зможуть допомогти своїм друзям, які стали жертвами кібербулінгу. Організатори проекту підкреслюють, що це допоможе припинити кібербулінг, зупинити цькування у підлітковому середовищі.
Участь в освітньому серіалі взяли українська суперстар NK | Настя Каменських і співачка, акторка та блогерка Анна Трінчер.
Безкоштовно подивитися його можна за цим посиланням.
Серіал складається з чотирьох серій по 4-5 хвилин та розповідає про таке:
- який вигляд має кібербулінг;
- які причини та потенційні наслідки кібербулінгу;
- як припинити кібербулінг;
- що робити, якщо хтось із друзів став жертвою кібербулінгу.
У відео показують як:
- правильно реагувати на кібербулінг;
- протистояти хейту та тролінгу;
- допомогти друзям-жертвам кібербулінгу;
- припинити кібербулінг;
- зупинити цькування.
БУЛІНГ: ЗА ДІТЕЙ ВІДПОВІДАЮТЬ БАТЬКИ
Традиційно причиною батьківських нарікань і не зовсім приємних виховних моментів для того, хто не вивчив урок і отримав низьку оцінку, є двійки-трійки у щоденнику. Причин для виховних моментів побільшало відтоді, як на законодавчому рівні у нашій країні введено відповідальність за булінг. І діти, і батьки повинні знати: булінг – не просто зло, яке зачіпає підліткове середовище, а ще й в окремих ситуаціях привід сплатити немалий штраф. І платити його будуть батьки того, хто дозволяє собі принижувати однокласника чи товариша по школі.
Реалізуючи Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!», Міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг, орієнтовану на дітей та їх батьків. Питання стало наскільки актуальним, що поняття «булінг» визначили на законодавчому рівні та прописали у Законі України «Про освіту» та в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Визначення зафіксовано так: «булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».
У Кодекс додано статтю 1734 про відповідальність за вчинення булінгу, яка називається «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу». В ній зазначено, що булерів (так назвали тих, хто здійснює булінг) або їх батьків варто штрафувати або виправляти громадськими роботи.
За булінг, вчинений дітьми до 16-ти років, відповідають батьки або опікуни. За перший випадок булінгу – від 850 до 1700 гривень штрафу або громадські роботи на термін від 20 до 40 годин. За повторне цькування або булінг, вчинене групою осіб від 1700 до 3400 гривень штрафу або громадські роботи терміном від 40 до 60 годин.
Справді ж, потрібно задуматися, перш ніж цькувати невисокого хлопчика чи знущатися із дівчинки з рудими кісками? «Не руйнуй невідомий світ, бо для когось і твій знайомий – невідомий»,- зазначила у своєму творі Мікус Марія, юна журналістка з Хмельниччини, одна з переможниць конкурсу Юстиції Сумщини #БулитиНеКруто.
До речі, в Україні вже є судові рішення щодо булінгу. Перше прийняте у лютому цього року на Київщині, за цькування батьків винної особи зобов’язали сплатити штраф.
